зміст


ЗАКОН УКРАЇНИ
"ПРО ОХОРОНУ ПРАВ НА ВИНАХОДИ І КОРИСНІ МОДЕЛІ"
від 15 грудня 1993 р. № 3687

Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з одержанням і використанням права власності на винаходи і корисні моделі в Україні.

Розділ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення

У цьому Законі нижченаведене вживається у такому значенні:

Відомство — Державний комітет України з питань інтелектуальної власності (Держпатент України) разом з підпорядкованими йому підприємствами і організаціями;

винахід (корисна модель) — результат творчої діяльності людини в будь-якій галузі технології;

винахідник — людина, творчою працею якої створено винахід (корисну модель);

патент — патент України на винахід (корисну модель);

запатентований винахід (корисна модель) — винахід (корисна модель), на який видано патент;

особа — громадянин або юридична особа;

заявка — сукупність документів, необхідних для видачі патенту;

заявник — особа, яка подала заявку;

пріоритет заявки (пріоритет) — першість у поданні заявки;

дата пріоритету — дата подання заявки до Відомства чи до відповідного органу держави — учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, за якою заявлено пріоритет;

роботодавець — особа, яка найняла винахідника за трудовим договором (контрактом);

міжнародна заявка — заявка, подана згідно з Договором про патентну кооперацію;

Реєстр — Державний реєстр патентів України на винаходи або Державний реєстр патентів України на корисні моделі.

Стаття 2. Відомство

І. Відомство забезпечує реалізацію державної політики у сфері правової охорони винаходів (корисних моделей), приймає до розгляду заявки, проводить їх експертизу та державну реєстрацію патентів на винаходи (корисні моделі), публікує офіційні відомості, видає патенти, а також виконує Інші функції згідно з Положенням про Державний комітет України з питань інтелектуальної власності, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

2. На договірних засадах Відомство може надавати інформацію про рівень техніки та інші послуги стосовно інформації і документації.

3. Фінансування діяльності Відомства провадиться за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом.

Стаття 3. Міжнародні договори

Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про винаходи (корисні моделі), то застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 4. Права іноземних та інших осіб

1. Іноземні особи та особи без громадянства мають рівні з особами України права, передбачені цим Законом, відповідно до міжнародних договорів України чи на основі принципу взаємності.

2. Іноземні та інші особи, що проживають чи мають постійне місце проживання поза межами України, у відносинах з Відомством реалізують свої права через представників, зареєстрованих згідно з Положенням про представників у справах інтелектуальної власності, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Розділ II

ПРАВОВА ОХОРОНА ВИНАХОДІВ

Стаття 5. Умови надання правової охорони

1. Правова охорона надається винаходу (корисній моделі), що не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоспроможності.

2. Об'єктом винаходу може бути:

продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини);

спосіб.

Об'єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою.

3. Згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону:

— відкриття, наукові теорії та математичні методи;

— методи організації та управління господарством;

— плани, умовні позначення, розклади, правила;

— методи виконання розумових операцій;

— програми для обчислювальних машин;

— результати художнього конструювання;

— топології інтегральних мікросхем;

— сорти рослин і породи тварин тощо.

4. Особливості охорони прав не віднесені до державної таємниці винаходи (корисні моделі) визначаються спеціальним законодавством.

5. Право власності на винахід (корисну модель) засвідчується патентом.

Строк дії патенту на винахід становить 20 років від дати подання заявки до Відомства.

Строк дії патенту на корисну модель становить п'ять років від дати подання заявки до Відомства і продовжується Відомством за клопотанням власника патенту, але не більш як на три роки.

Дія патенту припиняється достроково за умов, викладених у статті 27 цього Закону.

6. Обсяг правової охорони, що надається, визначається формулою винаходу (корисної моделі). Тлумачення формули повинно здійснюватися в межах опису винаходу (корисної моделі) та відповідних креслень.

7. Дія патенту, виданого на спосіб одержання продукту, поширюється і на продукт, безпосередньо одержаний цим способом.

Стаття 6. Умови патентоспроможності винаходу

1. Винахід відповідає умовам патентоспроможності, якщо він новий, має винахідницький рівень і є промислове придатним.

2. Винахід визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Об'єкти, що є частиною рівня техніки, для визначення новизни винаходу можуть враховуватися лише окремо.

3. Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними в світі до дати подання заявки до Відомства або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету.

4. Рівень техніки включає також зміст будь-якої заявки на видачу патенту України та міжнародної заявки, в якій зазначена Україна, в тій редакції, в якій ЇЇ було подано спочатку, за умови, що ця заявка або виданий за нею патент згодом будуть опубліковані у встановленому порядку і що дата подання такої заявки або, якщо заявлено пріоритет, дата її пріоритету передує відповідній даті, зазначеній у пункті 3 цієї статті.

5. На визнання винаходу патентоспроможним не впливає розкриття інформації про нього винахідником або особою, яка одержала від винахідника прямо чи опосередковано таку інформацію, протягом 12 місяців до дати подання заявки до Відомства або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При цьому обов'язок доведення обставин розкриття інформації покладається на особу, заінтересовану у застосуванні цього пункту.

6. Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не випливає з рівня техніки. При оцінці винахідницького рівня зміст заявок, зазначених у пункті 4 цієї статті, до уваги не береться.

7. Винахід визнається промислове придатним, якщо його може бути використано в промисловості або в іншій сфері діяльності.

Стаття 7. Умови патентоспроможності корисної моделі

1. Корисна модель відповідає умовам патентоспроможності, якщо вона є новою і промислове придатною.

2. Корисна модель визнається новою, якщо вона не є частиною рівня техніки. Конструкції, що є частиною рівня техніки, для визначення новизни можуть враховуватися лише окремо.

3. Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними в світі до дати подання заявки до Відомства або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету.

4. Рівень техніки включає також зміст будь-якої заявки на видачу патенту України та міжнародної заявки, в якій зазначена Україна, в тій редакції, в якій її було подано спочатку, за умови, що ця заявка або виданий за нею патент згодом будуть опубліковані у встановленому порядку і що дата подання такої заявки або, якщо заявлено пріоритет, дата її пріоритету передує відповідній даті, зазначеній у пункті 3 цієї статті.

5. На визнання корисної моделі патентоспроможною не впливає розкриття інформації про неї винахідником або особою, яка одержала від винахідника прямо чи опосередковано таку Інформацію, протягом 12 місяців до дати подання заявки до Відомства або, якщо заявлено пріоритет, до дати ЇЇ пріоритету. При цьому обов'язок доведення обставин розкриття інформації покладається на особу, заінтересовану у застосуванні цього пункту.

6. Корисна модель визнається промислово придатною, якщо її може бути використано в промисловості або в іншій сфері діяльності.

Розділ III

ПРАВО НА ОДЕРЖАННЯ ПАТЕНТУ

Стаття 8. Право винахідника

1. Право на одержання патенту має винахідник або його спадкоємець, якщо інше не передбачено цим Законом.

2. Винахідники, які створили винахід (корисну модель) спільною працею, мають рівні права на одержання патенту, якщо інше не передбачено угодою між ними.

3. У разі перегляду умов угоди щодо складу винахідників Відомство за спільним клопотанням осіб, зазначених у заявці як винахідники, а також винахідників, не зазначених у заявці як такі, вносить зміни до відповідних документів у порядку, що встановлюється Відомством.

4. Винахіднику належить право авторства, яке є невідчужуваним особистим правом і охороняється безстроково.

Стаття 9. Право роботодавця

1. Право на одержання патенту має роботодавець, якщо винахід (корисна модель) створено у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи доручення роботодавця, за умови, що трудовим договором (контрактом) не перед бачено інше. Роботодавець повинен укласти письмовий договір з винахідником і згідно з його умовами видати винагороду винахіднику з урахуванням економічної цінності винаходу (корисної моделі) та іншої вигоди, одержаної роботодавцем від винаходу (корисної моделі).

Спори щодо умов одержання винагороди та її розміру розв'язуються у судовому порядку.

2. Винахідник подає роботодавцю письмове повідомлення про створений ним винахід (корисну модель) з описом, що розкриває суть винаходу (корисної моделі) досить ясно і повно.

Якщо роботодавець протягом чотирьох місяців від дати одержання цього повідомлення не подасть заявки до Відомства, то право на одержання патенту переходить до винахідника.

Стаття 10. Право правонаступника

Право на одержання патенту має відповідно правонаступник винахідника або роботодавця.

Винахідник може передавати належне йому право на одержання патенту Фонду винаходів України. Фонд винаходів України є юридичною особою і діє на підставі положення, яке затверджується Відомством, що здійснює від імені держави та в її інтересах права власника патенту, надані цим Законом. Фонд винаходів України діє на підставі положення, яке затверджується Відомством.

Стаття 11. Право першого заявника

Право на одержання патенту на винахід (корисну модель), створений роздільною працею, належить заявнику, заявка якого має більш ранню дату подання до Відомства або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або не відхилена.

 

Розділ IV

ПОРЯДОК ОДЕРЖАННЯ ПАТЕНТУ

Стаття 12. Заявка

1. Особа, яка бажає одержати патент і має на це право, подає до Відомства заявку.

2. За дорученням заявника заявку може бути подано через представника у справах інтелектуальної власності або через іншу довірену особу.

3. Заявка на винахід повинна стосуватися одного або групи винаходів, пов'язаних єдиним винахідницьким задумом (вимога єдності винаходу).

Заявка на корисну модель повинна стосуватися однієї корисної моделі (вимога єдності корисної моделі).

4. Заявка складається українською мовою і повинна містити:

заяву про видачу патенту України на винахід (корисну модель);

опис винаходу (корисної моделі);

формулу винаходу (корисної моделі);

креслення (якщо на нього є посилання в описі);

реферат.

5. У заяві про видачу патенту необхідно вказати заявника (заявників) і його адресу, а також винахідника (винахідників).

Винахідник має право вимагати, щоб його не згадували як такого в будь-якій публікації Відомства, зокрема у відомостях про заявку чи патент.

6. Опис винаходу (корисної моделі) повинен викладатися у визначеному порядку і розкривати суть винаходу (корисної моделі) настільки ясно і повно, щоб його зміг здійснити фахівець у зазначеній галузі.

7. Формула винаходу (корисної моделі) повинна виражати його суть, базуватися на описі і викладатися у визначеному порядку ясно і стисло.

8. Реферат складається лише для інформаційних цілей. Він не може братися до уваги з іншою метою, зокрема для тлумачення формули винаходу (корисної моделі) і визначення рівня техніки.

9. Інші вимоги до документів заявки визначаються Відомством.

10. За подання заявки сплачується збір. Документ про сплату збору повинен надійти до Відомства разом з заявкою або протягом двох місяців від дати подання заявки.

Стаття 13. Дата подання заявки

1. Датою подання заявки є дата одержання Відомством матеріалів, що містять принаймні:

клопотання в будь-якій формі про видачу патенту, викладене українською мовою;

відомості, що дозволяють встановити особу заявника, викладені українською мовою;

частину, яка зовнішньо нагадує опис винаходу (корисної моделі), викладену українською або іншою мовою.

В останньому разі для збереження дати подання заявки переклад цієї частини українською мовою повинен надійти до Відомства протягом двох місяців від дати подання заявки.

2. Якщо Відомство вважає, що на момент одержання матеріали заявки не відповідають вимогам пункту 1 цієї статті, то воно повідомляє про це заявника.

Для внесення змін до матеріалів надається два місяці від дати одержання заявником повідомлення Відомства. Якщо в цей строк невідповідність буде усунуто, то датою подання заявки буде дата одержання Відомством виправлених матеріалів. У противному разі заявка вважається неподаною, про що заявнику надсилається повідомлення.

3. Якщо в заявці, що містить матеріали, зазначені в пункті 1 цієї статті, є посилання на креслення, але таке креслення не надійшло до Відомства на дату одержання ним заявки, Відомство повідомляє про це заявника і пропонує за його вибором надіслати креслення чи виключити посилання на нього у заявці,

Якщо протягом двох місяців від дати одержання заявником повідомлення Відомства креслення надійде до Відомства, то датою подання заявки буде дата одержання його Відомством. Якщо у цей же строк заявник не зробить запропонованого йому вибору, тоді заявка вважається неподаною, про що заявнику надсилається повідомлення.

4. Рішення про встановлення дати подання заявки Відомство надсилає заявнику після надходження згідно з пунктом 10 статті 12 цього Закону документа про сплату збору за подання заявки. У разі порушення вимог пункту 10 статті 12 цього Закону зазначене рішення не надсилається, а заявка вважається відкликаною.

Стаття 14. Пріоритет

1. Заявник має право на пріоритет попередньої заявки на такий же винахід (корисну модель) протягом 12 місяців від дати подання попередньої заявки до Відомства чи до відповідного органу держави — учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, якщо на попередню заявку не заявлено пріоритет.

2. Заявник, який бажає скористатися правом пріоритету, протягом трьох місяців від дати подання заявки до Відомства подає заяву про пріоритет з посиланням на дату подання і номер попередньої заявки та її копію, якщо ця заявка була подана в іноземній державі — учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, в перекладі українською мовою. У межах цього строку зазначені матеріали можуть бути змінені. Якщо ці матеріали подано несвоєчасно, право на пріоритет заявки вважається втраченим, про що заявнику надсилається повідомлення.

3. Щодо заявки в цілому чи окремого пункту формули винаходу (корисної моделі) може бути заявлено пріоритет кількох попередніх заявок. При цьому строки, початковою датою яких є дата пріоритету, обчислюються від найбільш ранньої дати пріоритету.

4. Пріоритет поширюється лише на ті ознаки винаходу (корисної моделі), які зазначені в попередній заявці, пріоритет якої заявлено.

5. Якщо деякі ознаки винаходу (корисної моделі) відсутні у формулі винаходу (корисної моделі), що викладена в попередній заявці, то для надання права пріоритету достатньо, щоб в описі попередньої заявки були точно вказані ці Ознаки

6. Якщо за попередньою заявкою діловодство у Відомстві не закінчено, то з надходженням заяви про пріоритет згідно з пунктом 2 цієї статті попередня заявка вважається відкликаною в частині, на яку заявлено пріоритет.

Стаття 15. Експертиза заявки

1. Експертиза заявки проводиться Відомством відповідно до цього Закону і встановлених на його основі правил.

2. Заявник має право з власної ініціативи чи на запрошення Відомства особисто або через свого представника брати участь у розгляді питань, що виникли під час проведення експертизи. Порядок участі заявника або його представника у розгляді зазначених питань визначається Відомством.

3. Заявник має право з власної ініціативи вносити до заявки виправлення і уточнення. Ці виправлення і уточнення не враховуються, якщо вони надійшли до Відомства після дати одержання заявником рішення про видачу патенту або про відхилення заявки.

При публікації відомостей про заявку на винахід зазначені виправлення та уточнення враховуються, якщо вони надійшли до Відомства за шість місяців до дати публікації.

4. Якщо заявником подано додаткові матеріали, то в процесі експертизи з'ясовується, чи не виходять вони за межі розкритої у поданій заявці суті винаходу (корисної моделі).

Додаткові матеріали виходять за межі розкритої у поданій заявці суті винаходу (корисної моделі), якщо вони містять ознаки, які необхідно включити до формули винаходу (корисної моделі).

Додаткові матеріали в частині, що виходить за межі розкритої у поданій заявці суті винаходу (корисної моделі), не враховуються під час розгляду заявки і можуть бути оформлені заявником як самостійна заявка.

5. Після встановлення дати подання заявки та за наявності документа про сплату збору за подання заявки Відомство проводить експертизу заявки за формальними ознаками, під час якої:

визначається, чи належить об'єкт, що заявляється, до об'єктів, яким згідно з цим Законом надається правова охорона;

заявка перевіряється на відповідність вимогам статті 12 цього Закону;

документ про сплату збору за подання заявки перевіряється на відповідність встановленим вимогам.

6. Якщо заявка не відповідає вимогам статті 12 цього Закону або документ про сплату збору за подання заявки — встановленим вимогам, то Відомство повідомляє про це заявника. При порушенні вимоги єдності винаходу (корисної моделі) заявнику пропонується повідомити, який винахід (корисну модель) слід розглядати, і у разі необхідності внести уточнення до заявки. При цьому інші винаходи (корисні моделі) можуть бути оформлені окремими заявками.

Для внесення змін до матеріалів надається два місяці від дати одержання заявником повідомлення Відомства. Якщо за цей строк вимогу єдності не буде виконано, Відомство проводить експертизу винаходу (корисної моделі), зазначеного у формулі першим. Коли за цей же строк не буде усунуто інші невідповідності і заявник не подасть мотивованого клопотання про його продовження, Відомство надсилає заявнику рішення про відхилення заявки.

7. Якщо заявка відповідає вимогам статті 12 цього Закону та документ про сплату збору за подання заявки оформлено правильно, Відомство:

за заявкою на винахід надсилає заявнику повідомлення про можливість проведення експертизи заявки по суті;

Якщо порушення вимоги єдності винаходу було встановлено на стадії експертизи заявки по суті, експертиза проводиться у порядку, встановленому пунктом 6 цієї статті.

12. Якщо за результатами експертизи заявки по суті буде визначено, що винахід, суть якого виражена у запропонованій заявником формулі, відповідає умовам патентоспроможності, Відомство надсилає замовнику рішення про видачу патенту. У противному разі заявнику надсилається рішення про відхилення заявки.

13. Заявник має право ознайомитися з усіма матеріалами, зазначеними в запиті або рішенні Відомства. Копії патентних матеріалів, затребуваних заявником, Відомство надсилає протягом місяця.

14. Строки, передбачені цією статтею (крім визначених пунктом 10), пропущені заявником, можуть бути поновлені Відомством за наявності поважних причин.

Клопотання про поновлення строку має надійти до Відомства протягом шести місяців від дати закінчення пропущеного строку.

Стаття 16. Відкликання заявки

Заявник має право відкликати заявку в будь-який час до дати одержання ним рішення про видачу патенту.

Стаття 17. Заміна заявок

Заявник має право замінити заявку на винахід на заявку на корисну модель і навпаки в будь-який час до одержання ним рішення про видачу патенту або відхилення заявки. У цьому разі зберігається встановлена дата подання заявки та, якщо заявлено пріоритет, дата її пріоритету.

Стаття 18. Тимчасова правова охорона

1. Опубліковані згідно з пунктом 8 статті 15 цього Закону дані за заявкою на винахід надають заявнику тимчасову правову охорону в обсязі формули винаходу, з урахуванням якої вони опубліковані.

2. Дія тимчасової справедливої охорони полягає в тому, що заявник має право на одержання компенсації за завдані йому після публікації відомостей про заявку збитки від особи, яка дійсно знала чи одержала письмове повідомлення українською мовою з зазначенням номера заявки, що відомості про заявку на винахід, який нею використовується без дозволу заявника, опубліковані.

3. Дія тимчасової охорони припиняється з дати публікації в офіційному бюлетені відомостей про видачу патенту чи повідомлення про припинення діловодства щодо заявки.

4. Дія тимчасової правової охорони за міжнародною заявкою починається з дати її міжнародної публікації на умовах, викладених у пункті 2 цієї статті.

Стаття 19. Публікації про видачу патенту

1. На підставі рішення про видачу патенту на винахід (корисну модель) та за наявності документа про сплату збору за видачу патенту Відомство публікує в офіційному бюлетені визначені ним відомості про видачу патенту.

Якщо протягом трьох місяців від дати надходження до заявника рішення про видачу патенту, документ про сплату збору за видачу патенту до Відомства не надійшов, заявка вважається відкликаною.

2. Одночасно з публікацією відомостей про видачу патенту Відомство публікує опис до патенту на винахід (корисну модель), що містить формулу та опис винаходу (корисної моделі), а також креслення, на яке є посилання в описі винаходу (корисної моделі).

3. Після публікації відомостей про видачу патенту будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки в порядку, що визначається Відомством.

Стаття 20. Реєстрація патенту

1. Одночасно з публікацією відомостей про видачу патенту Відомство здійснює державну реєстрацію патенту на винахід (корисну модель), для чого вносить до відповідного Реєстру відомості про патент. Форма Реєстру та порядок його ведення визначаються Відомством.

2. Після внесення до Реєстру відомостей будь-яка особа має право ознайомитися з ними в порядку, що визначається Відомством.

Стаття 21. Видача патенту

1. Видача патенту здійснюється Відомством у місячний строк після державної реєстрації патенту. Патент видається особі, яка має право на одержання патенту. Якщо право на одержання патенту мають кілька осіб, Їм видається один патент.

Патент на корисну модель видається під відповідальність його власника без гарантії чинності патенту.

2. Форма патенту і зміст зазначених у ньому відомостей визначаються Відомством.

3. До виданого патенту на вимогу його власника Відомство вносить виправлення очевидних помилок з наступним повідомленням про це в офіційному бюлетені.

Стаття 22. Оскарження рішення щодо заявки

Заявник може оскаржити будь-яке рішення Відомства стосовно заявки до Апеляційної ради Відомства (далі — Апеляційна рада) протягом трьох місяців від дати одержання рішення Відомства чи копій затребуваних патентних матеріалів.

Заперечення проти рішення Відомства стосовно заявки має бути розглянуто Апеляційною радою протягом чотирьох місяців від дати його надходження в межах мотивів, викладених у запереченні.

Заявник може оскаржити рішення Апеляційної ради у судовому порядку протягом шести місяців від дати одержання рішення.

Розділ V

ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ,
ЩО ВИПЛИВАЮТЬ З ПАТЕНТУ

Стаття 23. Права, що випливають з патенту

1. Права, що випливають з патенту, діють від дати публікації відомостей про його видачу за умови сплати річного збору за підтримання чинності патенту.

2. Патент надає його власнику виключне право використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів. Взаємовідносини при використанні винаходу (корисної моделі), патент, який належить кільком особам, визначаються угодою між ними. За відсутності такої угоди кожний власник патенту може використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі) та передавати право власності на винахід (корисну модель) іншій особі без згоди решти власників патенту. Використанням винаходу (корисної моделі) визнається:

виготовлення, пропонування для продажу, запровадження в господарський оборот, застосування або ввезення чи зберігання в зазначених цілях продукту, що охороняється патентом;

застосування способу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей спосіб, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це й так очевидно;

пропонування для продажу, запровадження в господарський оборот, застосування або ввезення чи зберігання в зазначених цілях продукту, виготовленого безпосередньо способом, що охороняється патентом;

Продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу (корисної моделі), або ознаку, еквівалентну їй.

Спосіб, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй.

3. Патент надає його власнику право перешкоджати третім особам використовувати винахід (корисну модель) без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав власника патенту.

4. Власник патенту може передавати на підставі договору право класності на винахід (корисну модель) будь-якій особі, яка стає правонаступником власника патенту.

5. Власник патенту має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі) на підставі ліцензійного договору.

6. Договір про передачу права власності на винахід (корисну модель) і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони складені у письмовій формі і підписані сторонами. Зазначені договори набирають чинності стосовно будь-якої іншої особи лише після їх реєстрації у Відомстві.

7. Власник патенту має право подати до Відомства для офіційної публікації заяву про надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі). У цьому разі річний збір за підтримання чинності патенту зменшується на 50 відсотків, починаючи з року, наступного за роком публікації такої заяви.

Особа, яка виявила бажання скористатися зазначеним дозволом, зобов'язана укласти з власником патенту договір щодо платежів. Спори, що виникають під час укладання та виконання цього договору, розв'язуються у судовому порядку.

Якщо жодна особа не заявила власнику патенту про свої наміри щодо використання винаходу (корисної моделі), він може подати до Відомства письмове клопотання про відкликання своєї заяви. У цьому разі річний збір за підтримання чинності патенту сплачується у повному розмірі, починаючи з року, наступного за роком публікації такого клопотання.

8. Права, що випливають з патенту, не зачіпають будь-які інші особисті майнові чи немайнові права винахідника, що регулюються іншим законодавством України.

Стаття 24. Відчуження прав

Виходячи з суспільних інтересів та інтересів національної безпеки Кабінет Міністрів України має право дозволити використання винаходу (корисної моделі) без згоди власника патенту, але з виплатою справедливої компенсації.

Спори щодо умов видачі дозволу і виплати компенсації та її розміру розв'язуються у судовому порядку.

Стаття 25. Дії, які не визнаються порушенням прав

1. Будь-яка особа, яка до дати подання до Відомства заявки або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету в Інтересах своєї діяльності добросовісно використала в Україні заявлений винахід (корисну модель) чи зробила значну і серйозну підготовку для такого використання, зберігає право на безплатне продовження цього використання або на використання винаходу (корисної моделі), як це передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користування).

Право попереднього користування може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом з підприємством чи діловою практикою або тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких зазначена особа використала заявлений винахід (корисну модель) чи зробила значну і серйозну підготовку для такого використання.

2. Не визнається порушенням прав, що надаються патентом, використання запатентованого винаходу (корисної моделі):

— в конструкції чи при експлуатації транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково знаходиться у водах, повітряному просторі чи на території України, за умови, що винахід (корисна модель) використовується виключно для потреб зазначеного засобу;

— без комерційної мети.

— з науковою метою або в порядку експерименту;

— за надзвичайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемія тощо);

— при разовому виготовленні ліків в аптеках за рецептом лікаря.

3. Не визнається порушенням прав, що надаються патентом, впровадження її господарський оборот продукту, виготовленого із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі) після введення цього продукту в господарський оборот власником патенту чи з його спеціального дозволу.

Стаття 26. Обов'язки, що випливають з патенту

1. Власник патенту повинен добросовісно користуватися виключним правом, що випливає з патенту.

Якщо винахід (корисна модель) не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом трьох років, починаючи від дати публікації відомостей про видачу патенту або від дати, коли використання винаходу (корисної моделі) було припинено, то будь-яка особа, яка має бажання і виявляє готовність використовувати винахід (корисну модель), у разі відмови власника патенту від укладання ліцензійного договору може звернутися до суду (арбітражного суду) із заявою про надання їй дозволу на використання винаходу (корисної моделі).

Якщо власник патенту не доведе, що факт невикористання винаходу (корисної моделі) зумовлений поважними причинами, суд (арбітражний суд) виносить рішення про надання дозволу заінтересованій особі на використання винаходу (корисної моделі) з визначенням обсягу його використання, строку дії дозволу, розміру та порядку виплати винагороди власнику патенту.

2. Власник патенту зобов'язаний дати дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі) власнику пізніше виданого патенту, якщо винахід (корисна модель) останнього призначений для досягнення іншої мети або має значні техніко-економічні переваги і не може використовуватись без порушення прав першого власника. При цьому надання такого дозволу може бути обумовлено відповідним дозволом з боку власника пізніше виданого патенту, який зобов'язаний дати дозвіл, якщо його винахід (корисна модель) удосконалює винахід (корисну модель) власника раніше виданого патенту або призначений для досягнення тієї ж мети. Дозвіл дається в обсязі, необхідному для використання винаходу (корисної моделі) власником патенту, яким такий дозвіл затребувано.

Спори, пов'язані з наданням ліцензій, їх обсягом і строком дії, розв'язуються у судовому порядку.

Розділ VI

ПРИПИНЕННЯ ДІЇ ПАТЕНТУ ТА ВИЗНАННЯ ЙОГО НЕДІЙСНИМ

Стаття 27. Припинення дії патенту

1. Власник патенту в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Відомства. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Відомства.

2. Дія патенту на винахід (корисну модель) припиняється у разі несплати у встановлений строк річного збору за підтримання його чинності.

Річний збір сплачується за кожний рік дії патенту, рахуючи від дати подання заявки. Документ про першу сплату зазначеного збору має надійти до Відомства одночасно з документом про сплату збору за видачу патенту. Документ про сплату збору за кожний наступний рік має надійти до Відомства до кінця поточного року за умови сплати збору протягом двох останніх його місяців.

Річний збір за підтримання чинності патенту може бути сплачений, а документ про його сплату має надійти до Відомства протягом шести місяців після закінчення встановленого строку. В цьому разі розмір річного збору збільшується на 50 відсотків.

Дія патенту припиняється з першого дня року, за який збір не сплачено.

Стаття 28. Визнання патенту недійсним

1. Патент може бути визнано недійсним повністю або частково у разі:

невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі) умовам патентоспроможності, визначеним цим Законом;

наявності у формулі винаходу (корисної моделі) ознак, яких не було в поданій заявці;

порушення вимог пункту 2 статті 32 цього Закону.

2. Будь-яка особа протягом шести місяців від дати публікації відомостей про видачу патенту може подати до Апеляційної ради заперечення проти видачі патенту. Воно має бути розглянуто Апеляційною радою протягом шести місяців від дати його надходження. Власник патенту повинен бути ознайомлений із запереченням. Апеляційна рада розглядає заперечення в межах мотивів, викладених у ньому. Особа, яка подала заперечення, а також власник патенту можуть брати участь у його розгляді. Рішення Апеляційної ради може бути оскаржено в судовому порядку.

Якщо заперечення проти видачі патенту не надійшло до Апеляційної ради у встановлений строк, то патент може бути визнано недійсним тільки в судовому порядку.

Патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про видачу патенту.

Розділ VII

ЗАХИСТ ПРАВ

Стаття 29. Порушення прав власника патенту

1. Будь-яке посягання на права власника патенту, передбачене статтею 23 цього Закону, вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

2. На вимогу власника патенту таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки.

Вимагати поновлення порушених прав власника патенту може також особа, яка придбала ліцензію, якщо інше не передбачено ліцензійним договором.

Стаття 30. Спори, що розв'язуються у судовому порядку

1. Спори, пов'язані із застосуванням цього Закону, розв'язуються судом, арбітражним або третейським судом у порядку, встановленому законодавством України.

2. Суди, відповідно до їх компетенції, розглядають спори про:

— авторство на винахід (корисну модель);

— встановлення власника патенту;

— порушення майнових прав власника патенту;

— укладання та виконання ліцензійних договорів;

— право попереднього користування;

— винагороду винахіднику;

— компенсації.

Суди розглядають також інші спори, пов'язані з охороною прав, що надаються цим Законом.

Розділ VIII

ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття З1. Збори

За подання заявки та видачу патенту, підтримання його чинності, продовження строку дії патенту тощо сплачуються збори. Розміри зборів, строки і порядок їх сплати визначаються Кабінетом Міністрів України. Кошти, одержані від зборів та за надані послуги, використовуються Відомством для розвитку державної системи охорони інтелектуальної власності. Відомство щорічно публікує звіт про витрачання зазначених коштів.

Стаття 32. Патентування винаходу (корисної моделі) в іноземних державах

1. Будь-яка особа має право запатентувати винахід (корисну модель) в іноземних державах.

2. До подання заявки на одержання охоронного документа на винахід (корисну модель) в орган іноземної держави заявник зобов'язаний подати заявку до Відомства і повідомити Відомство про наміри здійснити таке патентування.

У разі відсутності заборони протягом трьох місяців від дати надходження цього повідомлення до Відомства заявку на одержання патенту на винахід (корисну модель) може бути подано в орган іноземної держави

Відомство може в необхідних випадках дозволити запатентувати винахід (корисну модель) в іноземних державах раніше зазначеного строку.

3. Якщо патентування винаходу провадиться за процедурою Договору про патентну кооперацію, міжнародна заявка подається до Відомства.

4. Витрати, пов'язані з патентуванням винаходу (корисної моделі) в іноземних державах, несе заявник або за його згодою інша особа.

Стаття 33. Державне стимулювання створення та використання винаходів (корисних моделей)

Держава стимулює створення і використання винаходів (корисних моделей), встановлює винахідникам і особам, які використовують Їх, пільгові умови оподаткування та кредитування, надає їм інші пільги відповідно до чинного законодавства України.

Президент України Л. Кравчук

м. Київ, 15 грудня 1993 року № 3687-ХП

 

 

 

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
«Про введення в дію Закону України
"Про охорону прав на винаходи і корисні моделі"» від 23 грудня 1993 р. № 3769

Верховна Рада України постановляє:

1. Ввести в дію Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" з 1 липня 1994 року.

2. До приведення законодавства у відповідність із Законом України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" чинні акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Встановити, що:

цей Закон застосовується до правовідносин, що виникли після введення його в дію;

авторські свідоцтва СРСР на винаходи є чинними в Україні;

автори спільно з заявниками можуть клопотати про видачу патентів України на винаходи, що охороняються авторськими свідоцтвами СРСР. У випадках видачі таких патентів дія відповідних авторських свідоцтв СРСР в Україні припиняється. Строк дії зазначених патентів становить 20 років від дати подання заявки на видачу авторського свідоцтва. Спори щодо видачі патентів України на винаходи, що охороняються авторськими свідоцтвами СРСР, розв'язуються у судовому порядку;

будь-яка особа, яка до дати подання клопотання про видачу патенту України на винахід, що охороняється авторським свідоцтвом СРСР, сумлінно в інтересах своєї справи або свого підприємства використала в Україні зазначений винахід або зробила необхідні для цього приготування, має право продовжити використання винаходу або використати його відповідно до таких приготувань без укладання угоди з власником патенту. При цьому авторам винаходу сплачується винагорода в порядку, встановленому для виплати винагороди за винаходи, що охороняються авторськими свідоцтвами СРСР;

авторське свідоцтво СРСР чи патент України на винахід може бути визнано недійсним у порядку, встановленому цим Законом, у разі невідповідності винаходу умовам патентоспроможності, визначеним законодавством, що діяло на дату подання заявки;

заявки на видачу патентів України на винаходи, діловодство за якими не завершено на 1 липня 1994 року, розглядаються у порядку, встановленому цим Законом. При цьому відповідність винаходів умовам патентоспроможності визначається .згідно з законодавством, що діяло на дату подання заявки;

чинні патенти України на винаходи, видані відповідно до законодавства, що діяло до 1 липня 1994 року, прирівнюються щодо правового режиму до патентів на винаходи, виданих згідно з цим Законом;

Кабінет Міністрів України може встановлювати на підставі міждержавних угод інший порядок реалізації прав, ніж той, що передбачено пунктом 2 статті 4 цього Закону;

до створення відповідного довідково-пошукового апарату українською мовою матеріали для одержання патентів України можуть подаватися російською мовою;

до створення необхідної патентно-інформаційної бази патенти України на винаходи можуть видаватися без проведення експертизи заявок по суті на строк до 5 років від дати подання заявки під відповідальність його власника без гарантії чинності патенту. Стосовно винаходів, на які видані такі патенти, не застосовується пункт 2 статті 5 Закону України "Про оподаткування доходів підприємств і організацій".

4. Кабінету Міністрів України:

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про зміни і доповнення до законодавчих актів України, що випливають із Закону України "Про схорону прав на винаходи і корисні моделі";

привести рішення Уряду України у відповідність з цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами і відомствами України їх нормативних актів, що суперечать цьому Закону;

відповідно до компетенції видати правові акти, передбачені цим Законом;

забезпечити до 1 липня 1997 року створення довідково-пошукового апарату та патентно-інформаційної бази, необхідних для застосування цього Закону;

затвердити тимчасовий порядок видачі патентів України на винаходи без проведення експертизи заявок по суті;

затвердити порядок виплати винагороди авторам винаходів, що охороняються авторськими свідоцтвами СРСР;

створити державну систему депонування штамів мікроорганізмів.

Голова Верховної Ради України І. Плющ

м. Київ, 23 грудня 1993 року № 3769-ХІІ

 

ЗАКОН УКРАЇНИ
"ПРО ОХОРОНУ ПРАВ НА ЗНАКИ ДЛЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ"
від 15 грудня 1993 р. № 3689

Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів І послуг (далі — знак) в Україні.

Розділ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення

У цьому Законі нижченаведене вживається у такому значенні:

Відомство — Державний комітет України з питань інтелектуальної власності (Держпатент України);

особа ~ громадянин або юридична особа;

знак — позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорічних товарів і послуг інших осіб;

свідоцтво — свідоцтво України на знак для товарів і послуг;

зареєстрований знак — знак, на який видано свідоцтво;

заявка — сукупність документів, необхідних для видачі свідоцтва;

заявник — особа, яка подала заявку;

пріоритет заявки (пріоритет) — першість у поданні заявки;

дата пріоритету — дата подання заявки до Відомства чи до відповідного органу держави — учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, за якою заявлено пріоритет;

Реєстр — Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг.

Стаття 2. Відомство

1. Відомство забезпечує реалізацію державної політики у сфері правової охорони знаків в Україні, приймає до розгляду заявки, проводить їх експертизу та державну реєстрацію знаків, публікує офіційні відомості, видає свідоцтва, а також виконує інші функції згідно з Положенням про Державний комітет України з питань інтелектуальної власності, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

2. На договірних засадах Відомство може надавати будь-якій особі послуги стосовно інформації та документації у визначеному ним порядку.

3. Фінансування діяльності Відомства провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Стаття 3. Міжнародні договори

Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про знаки, то застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 4. Права іноземних та інших осіб

1. Іноземні особи та особи без громадянства мають рівні з особами України права, передбачені цим Законом, відповідно до міжнародних договорів України чи на основі принципу взаємності.

2. Іноземні та інші особи, що проживають чи мають постійне місцезнаходження поза межами України, у відносинах з Відомством реалізують свої права через представників, зареєстрованих згідно з Положенням про представників у справах інтелектуальної власності, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Розділ II

ПРАВОВА ОХОРОНА ЗНАКІВ

Стаття 5. Умови надання правової охорони

1. Правова охорона надається знаку, який не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені статтею 6 цього Закону.

2. Об'єктом знака можуть бути словесні, зображувальні, об'ємні та інші позначення або їх комбінації, виконані у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів.

3. Право власності на знак засвідчує свідоцтво. Строк дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки до Відомства і продовжується Відомством за клопотанням власника свідоцтва, поданим протягом останнього року дії свідоцтва, щоразу на 10 років. Порядок продовження строку дії свідоцтва встановлюється Відомством.

Дія свідоцтва припиняється достроково за умов, викладених у статті 18 цього Закону.

4. Обсяг правової охорони, що надається, визначається наведеними у свідоцтві зображенням знака і переліком товарів та послуг.

5. Право на одержання свідоцтва у порядку, встановленому цим Законом, має будь-яка особа, об'єднання осіб або їх правонаступники.

6. Право на одержання свідоцтва має заявник, заявка якого має більш ранню дату подання до Відомства або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або не відхилена.

Стаття 6. Підстави для відмови в наданні правової охорони

1. Згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону позначення, які зображують:

державні герби, прапори та емблеми;

офіційні назви держави;

емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій;

офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки;

нагороди та інші відзнаки.

Такі позначення можуть бути внесені до знака як елемент, що не охороняється, якщо на це є згода відповідного компетентного органу або їх власників.

2. Згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону також позначення, які:

не мають розрізняльної здатності;

є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду;

вказують на вид, якість, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, а також на місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг;

є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;

є загальновживаними символами і термінами.

Позначення, вказані в абзацах 2, 3, 4, 6 цього пункту, можуть бути внесені до така як елементи, що не охороняються, якщо вони не займають домінуючого положення в зображенні знака.

3. Не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати із:

знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи щодо однорідних товарів і послуг;

знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна;

фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Відомства заявки щодо однорідних товарів і послуг;

найменуваннями місць походження, крім випадків, коли вони включені до знака як елементи, що не охороняються, і зареєстровані на ім'я осіб, які мають право користуватися такими найменуваннями;

сертифікаційними знаками, зареєстрованими у встановленому порядку.

4. Не реєструються як знаки позначення, які відтворюють:

промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам:

назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників;

прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них. портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди.

Розділ III

ПОРЯДОК ОДЕРЖАННЯ СВІДОЦТВА

Стаття 7. Заявка

1. Особа, яка бажає одержати свідоцтво, подає до Відомства заявку.

2. За дорученням заявника заявку може бути подано через представника у справах інтелектуальної власності або іншу довірену особу.

3. Заявка повинна стосуватися одного знака.

4. Заявка складається українською мовою і повинна містити:

заяву про реєстрацію знака;

зображення позначення, що заявляється;

перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати знак, згрупованих Міжнародною класифікацією товарів і послуг для реєстрації знаків.

5. У заяві про реєстрацію знака необхідно вказати заявника (заявників) та його адресу.

6. Якщо заявник просить охорону кольору чи поєднання кольорів як розрізняльної ознаки свого знака, то він зобов'язаний:

заявити про це і вказати в заяві колір чи поєднання кольорів, охорону яких він просить;

подати в заявці кольорові зображення вказаного знака. Кількість примірників таких зображень встановлюється Відомством.

7. Інші вимоги до документів заявки визначаються Відомством.

8. За подання заявки сплачується збір. Документ про сплату збору повинен надійти до Відомства разом з заявкою або протягом двох місяців від дати подання заявки.

Стаття 8. Дата подання заявки

1. Датою подання заявки є дата одержання Відомством матеріалів, що містять принаймні:

клопотання у довільній формі про реєстрацію знака, викладене українською мовою;

відомості про заявника та його адресу, викладені українською мовою;

частину, яка зовнішньо нагадує позначення, що може бути знаком;

відомості щодо переліку товарів або послуг, для яких заявляється знак.

2. Якщо Відомство вважає, що на момент одержання матеріали заявки не відповідають вимогам пункту і цієї статті, то воно повідомляє про це заявника.

Для внесення змін до матеріалів надається два місяці від дати одержання заявником повідомлення Відомства. Якщо у цей строк невідповідність буде усунуто, то датою подання заявки буде дата одержання Відомством виправлених матеріалів. У противному разі заявка вважається неподаною, про що заявнику надсилається повідомлення.

3. Рішення про встановлення дати подання заявки Відомство надсилає заявнику після надходження згідно з пунктом 8 статті 7 цього Закону документа про сплату збору за подання заявки. У разі порушення вимог пункту 8 статті 7 цього Закону зазначене рішення не надсилається, а заявка вважається відкликаною.

Стаття 9. Пріоритет

1. Заявник має право на пріоритет попередньої заявки на такий же знак протягом шести місяців від дати подання попередньої заявки до Відомства чи до відповідного органу держави — учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, якщо на попередню заявку не заявлено пріоритет.

2. Пріоритет знака, використаного б експонаті, показаному на офіційних або офіційно визнаних міжнародних виставках, проведених на території держави — учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, може бути встановлено за датою відкриття виставки, якщо заявка надійшла до Відомства протягом шести місяців від зазначеної дати.

3. Заявник, який бажає скористатися правом пріоритету, протягом трьох місяців від дати подання заявки до Відомства подає заяву про пріоритет з посиланням на дату подання і номер попередньої заявки та її копію в перекладі українською мовою або документ, що підтверджує показ зазначеного знака на виставці, якщо ця заявка чи показ відповідно була подана чи був проведений у державі — учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності. У межах цього строку зазначені матеріали можуть бути змінені. Якщо ці матеріали подано несвоєчасно, то право на пріоритет заявки вважається втраченим, про що заявнику надсилається повідомлення.

Стаття 10. Експертиза заявки

1. Експертиза заявки провадиться Відомством відповідно до цього Закону і встановлених на його основі правил.

2. Заявник має право з власної ініціативи чи на запрошення Відомства особисто або через свого представника брати участь у розгляді питань, що виникли під час проведення експертизи. Порядок участі заявника або його представника у розгляді зазначених питань визначається Відомством.

3. Заявник має право з власної ініціативи вносити до заявки виправлення і уточнення. Виправлення та уточнення не враховуються, якщо вони надійшли до Відомства після дати одержання заявником рішення про реєстрацію знака або про відхилення заявки.

4. Якщо заявником подано додаткові матеріали, то в процесі експертизи з'ясовується, чи не виходять вони за межі розкритої у поданій заявці суті позначення та переліку вказаних у заявці товарів і послуг.

Додаткові матеріали виходять за межі розкритої у поданій заявці суті позначення, якщо вони містять ознаки, які слід включити до позначення, що заявляється як знак.

Додаткові матеріали в частині, що виходить за межі розкритої у поданій заявці суті позначення або доповнює перелік вказаних у заявці товарів і послуг, не враховуються під час розгляду заявки і можуть бути оформлені заявником як самостійна заявка.

5. Після встановлення дати подання заявки та при наявності документа про сплату збору за подання заявки Відомство проводить експертизу заявки за формальними ознаками, під час якої:

заявка перевіряється на відповідність вимогам статті 7 цього Закону;

документ про сплату збору за подання заявки перевіряється на відповідність встановленим вимогам.

6. Якщо заявка не відповідає вимогам статті 7 цього Закону або документ про сплату збору за подання заявки ~ встановленим вимогам, Відомство повідомляє про це заявника.

Для внесення змін до матеріалів надається два місяці від дати одержання заявником повідомлення Відомства. Якщо за цей строк невідповідності не будуть усунуті і заявник не подасть мотивованого клопотання про його продовження, Відомство надсилає заявнику рішення про відхилення заявки.

7. Якщо заявка відповідає вимогам статті 7 цього Закону і документ про сплату збору за подання заявки оформлено правильно, Відомство проводить експертизу заявки по суті, під час якої перевіряється відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони.

8. Під час експертизи заявки по суті Відомство має право зажадати від заявника додаткових матеріалів, без яких проведення експертизи неможливе.

Заявник має право протягом місяця від дати одержання ним запиту Відомства затребувати у нього копії матеріалів, що протиставлені заявці.

Додаткові матеріали мають бути подані заявником протягом двох місяців від дати одержання ним запиту або копій матеріалів, що протиставлені заявці.

Якщо заявник у встановлений строк не подасть матеріали на запит Відомства або мотивоване клопотання про продовження цього строку, заявка вважається відкликаною.

9. На додаткові матеріали в частині, що виходить за межі розкритої у поданій заявці суті позначення, поширюється порядок, визначений пунктом 4 цієї статті.

10. Якщо за результатами експертизи заявки по суті буде визначено, що позначення відповідає умовам надання правової охорони, Відомство надсилає заявнику рішення про реєстрацію знака. У противному разі заявнику надсилається рішення про відхилення заявки.

11. Заявник має право ознайомитися з усіма матеріалами, зазначеними в запиті або рішенні Відомства. Копії матеріалів, що затребував заявник, Відомство надсилає протягом місяця.

12. Строки, передбачені цією статтею (крім визначених пунктом 8), що пропущені заявником, можуть бути поновлені Відомством за наявності поважних причин-клопотання про поновлення строку має надійти до Відомства протягом шести місяців від дати закінчення пропущеного строку.

Стаття 11. Відкликання заявки

Заявник має право відкликати заявку в будь-який час до дати одержання ним рішення про реєстрацію знака.

Стаття 12. Публікація про видачу свідоцтва

1. На підставі рішення про реєстрацію знака та при наявності документа про сплату збору за видачу свідоцтва Відомство публікує у своєму офіційному бюлетені визначені ним відомості про видачу свідоцтва.

Якщо протягом трьох місяців від дати надходження до заявника рішення про видачу свідоцтва і документ про сплату збору за видачу свідоцтва до Відомства не надійшов, публікація не провадиться, а заявка вважається відкликаною.

2. Після публікації відомостей про видачу свідоцтва будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки у порядку, що визначається Відомством.

Стаття 13. Реєстрація знака

1. Одночасно з публікацією відомостей про видачу свідоцтва Відомство здійснює державну реєстрацію знака, для чого вносить до Реєстру відповідні відомості. Форма Реєстру та порядок його ведення визначається Відомством.

2. Після внесення до Реєстру відомостей будь-яка особа має право ознайомитися з ними у порядку, що визначається Відомством.

Стаття 14. Видача свідоцтва

1. Видача свідоцтва здійснюється Відомством у місячний строк після державної реєстрації знака. Свідоцтво видається особі, яка має право на його одержання. Якщо право на одержання свідоцтва мають кілька осіб, їм видається одне свідоцтво.

2. Форма свідоцтва і зміст зазначених у ньому відомостей визначаються Відомством.

3. До виданого свідоцтва на вимогу його власника Відомство вносить виправлення очевидних помилок з наступним повідомленням про це в офіційному бюлетені.

Стаття 15. Оскарження рішення стосовно заявки

Заявник може оскаржити будь-яке рішення Відомства стосовно заявки до Апеляційної ради Відомства (далі — Апеляційна рада) протягом трьох місяців від дати одержання рішення Відомства чи копій затребуваних матеріалів.

Заперечення проти рішення Відомства стосовно заявки має бути розглянуто Апеляційною радою протягом чотирьох місяців від дати його надходження в межах мотивів, викладених у запереченні.

Заявник може оскаржити рішення Апеляційної ради в судовому порядку протягом шести місяців від дати одержання рішення.

Розділ IV

ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ, ЩО ВИПЛИВАЮТЬ ІЗ СВІДОЦТВА

Стаття 16. Права, що випливають із свідоцтва

1. Права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки за умови сплати відповідного збору.

2. Свідоцтво надає його власнику виключне право користуватися і розпоряджатися знаком за своїм розсудом. Взаємовідносини при користуванні знаком, свідоцтво на який належить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний з власників свідоцтва може користуватися і розпоряджатися знаком за своїм розсудом, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання знака та передавати право власності на знак іншій особі без згоди решти власників свідоцтва.

Використанням знака визнається застосування його на товарах і при наданні послуг, для яких його зареєстровано, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні в проспектах, рахунках, на балансах та в іншій документації, пов'язаній із запровадженням зазначених товарів і послуг в господарський оборот.

3. Свідоцтво надає його власнику право забороняти іншим особам використовувати зареєстрований знак без його дозволу, за винятком випадків, коли використання знака не визнається згідно з цим Законом порушенням прав власника свідоцтва.

4. Власник свідоцтва може передавати на підставі договору право власності на знак будь-якій особі, яка стає правонаступником власника свідоцтва.

Передача права власності на знак не допускається, якщо вона може стати причиною введення в оману споживача щодо товару і послуги або щодо особи, яка виготовляє товар чи надає послугу.

5. Власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору.

Ліцензійний договір повинен містити умову про те, що якість товарів і послуг, виготовлених чи наданих за ліцензійним договором, не буде нижчою від якості товарів і послуг власника свідоцтва і що останній здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови.

6. Договір про передачу права власності на знак та ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони складені в письмовій формі й підписані сторонами. Зазначені договори набирають чинності стосовно будь-якої іншої особи лише після їх реєстрації у Відомстві.

7. Власник свідоцтва має право проставляти поряд із знаком попереджувальне маркування, яке вказує на те, що цей знак зареєстровано в Україні.

8. Власник свідоцтва, який здійснює посередницьку діяльність, має право на основі договору з виробником товарів або особою, що надає послуги, використовувати свій знак поряд із знаком зазначених осіб, а також замість їх знака.

Стаття 17. Обов'язки, що випливають із свідоцтва

Власник свідоцтва повинен добросовісно користуватися виключним правом, що випливає із свідоцтва.

Якщо знак не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від дати. коли використання знака було припинено, будь-яка особа має право звернутися до суду (арбітражного суду) із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва.

При вирішенні цього питання суд (арбітражний суд) може взяти до уваги подані власником свідоцтва докази того, що знак не використовувався з незалежних від нього причин.

Розділ V

ПРИПИНЕННЯ ДІЇ СВІДОЦТВА ТА ВИЗНАННЯ ЙОГО НЕДІЙСНИМ

Стаття 18. Припинення дії свідоцтва

1. Власник свідоцтва в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Відомства. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Відомства.

2. Дія свідоцтва припиняється у разі несплати збору за продовження строку його дії. Документ про сплату збору за кожне продовження строку дії свідоцтва має надійти до Відомства до кінця поточного періоду строку дії свідоцтва за умови сплати збору протягом двох останніх його місяців.

Збір за продовження дії свідоцтва може бути сплачено, а документ про його сплату — надійти до Відомства протягом шести місяців після закінчення встановленого строку. У цьому разі розмір зазначеного збору збільшується на 50 відсотків.

Дія свідоцтва припиняється з першого дня. строку дії свідоцтва, за який збір не сплачено.

3. Дія свідоцтва припиняється за рішенням суду (арбітражного суду) у зв'язку з перетворенням знака в позначення, що стало загальновживаним як позначення товарів і послуг певного виду після дати подання заявки.

Стаття 19. Визнання свідоцтва недійсним

1. Свідоцтво може бути визнано недійсним повністю або частково в разі:

невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони;

наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було в поданій заявці.

2. Будь-яка особа протягом шести місяців від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва може подати заперечення проти видачі свідоцтва до Апеляційної ради. Заперечення має бути розглянуто Апеляційною радою протягом шести місяців від дати його надходження. Власник свідоцтва повинен бути ознайомлений із запереченням. Апеляційна рада розглядає заперечення в межах мотивів, що містяться в ньому. Особа, яка подала заперечення, а також власник свідоцтва можуть брати участь у його розгляді. Рішення Апеляційної ради може бути оскаржено у судовому порядку.

Якщо заперечення проти видачі свідоцтва не надійшло до Апеляційної ради у встановлений строк, то свідоцтво може бути визнано недійсним тільки у судовому порядку. Свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати подання заявки.

Розділ VI

ЗАХИСТ ПРАВ

Стаття 20. Порушення прав власника свідоцтва

1. Будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

2. На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва запобіжні збитки.

Власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати.

Вимагати відновлення порушених прав власника свідоцтва може також особа, яка придбала ліцензію, якщо інше не передбачено ліцензійним договором.

Стаття 21. Спори, що розв'язуються у судовому порядку

1. Спори, пов'язані із застосуванням цього Закону, розв'язуються судом, арбітражним або третейським судом у порядку, встановленому чинним законодавством України.

2. Суди, відповідно до їх компетенції, розглядають спори про:

встановлення власника свідоцтва;

укладання та виконання ліцензійних договорів;

порушення майнових прав власника свідоцтва. Суди розглядають також інші спори, пов'язані з охороною прав, що надаються цим Законом.

Стаття 22. Право повторної реєстрації

Ніхто інший, крім колишнього власника свідоцтва, не має права на повторну реєстрацію знака протягом трьох років після припинення дії свідоцтва згідно із статтею 18 цього Закону.

Розділ VII

ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 23. Збори

За подання заявки та видачу свідоцтва, продовження строку його дії тощо сплачуються збори. Розміри зборів, строки і порядок Їх сплати визначаються Кабінетом Міністрів України. Кошти, одержані від зборів та за надані послуги, використовуються Відомством для розвитку державної системи охорони інтелектуальної власності. Відомство щорічно публікує звіт про витрачання зазначених коштів,

Стаття 24. Реєстрація знака в іноземних державах

1. Будь-яка особа має право зареєструвати знак в іноземних державах.

2. При реєстрації знака в іноземних державах згідно з Мадридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків заявка подається через Відомство.

3. Витрати, пов'язані з реєстрацією знака в іноземних державах, несе заявник чи за його згодою інша особа.

Президент України Л. Кравчук

м. Київ, 15 грудня 1993 року № 3689-ХІІ

 

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
«Про введення в дію Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг"»
від 23 грудня 1993 р. № 3771

Верховна Рада України постановляє:

1. Ввести в дію Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" з 1липня 1994 року.

2. До приведення законодавства у відповідність із Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" чинні акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Встановити, що:

цей Закон застосовується до правовідносин, що виникли після введення його в дію;

заявки на видачу свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, діловодство щодо яких не завершено на 1 липня 1994 року, розглядаються у порядку, встановленому цим Законом. При цьому відповідність знаків умовам їх реєстрації визначається згідно з законодавством, що діяло на дату подання заявки;

чинні свідоцтва України на знаки для товарів і послуг, видані відповідно до законодавства, що діяло до 1 липня 1994 року, прирівнюються щодо правового режиму до свідоцтв на знаки для товарів і послуг, виданих згідно з цим Законом;

свідоцтво України може бути визнано недійсним у разі невідповідності знака умовам його реєстрації, визначеним законодавством, що діяло на дату подання заявки;

Кабінет Міністрів України може встановлювати на підставі міждержавних угод інший порядок реалізації прав, ніж той, що передбачено пунктом 2 статті 4 цього Закону;

до створення відповідного довідково-пошукового апарату українською мовою матеріали щодо одержання свідоцтв України можуть подаватися російською мовою.

4. Кабінету Міністрів України:

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про зміни і доповнення законодавчих актів України, що випливають із Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг";

привести рішення Уряду України у відповідність з цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами і відомствами України їх нормативних актів, що суперечать цьому Закону;

відповідно до компетенції видати правові акти, передбачені цим Законом;

забезпечити до 1 липня 1997 року створення довідково-пошукового апарату, необхідного для застосування цього Закону.

Голова Верховної Ради України І. Плющ

м. Київ, 23 грудня 1993 року № 3771-XII

 

 

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем

Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на топографії інтегральних мікросхем в Україні.

Розділ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

Відомство — Державне патентне відомство України (Держпатент України);

Апеляційна палата — Апеляційна палата Відомства;

інтегральна мікросхема (ІМС) — мікроелектронний виріб кінцевої або проміжної форми, призначений для виконання функцій електронної схеми, елементи і з'єднання якого неподільно сформовані в об'ємі і (або) на поверхні матеріалу, що становить основу такого виробу, незалежно від способу його виготовлення:

топографія ІМС — зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними:

автор — фізична особа, творчою працею якої створено топографію ІМС;

свідоцтво — документ, що підтверджує реєстрацію Відомством топографії ІМС і засвідчує виключне право власності на цю топографію ІМС:

Реєстр — Державний реєстр України топографій ІМС;

зареєстрована топографія ІМС — топографія ІМС, відомості про яку занесено до Реєстру і на яку видано свідоцтво:

особа — фізична або юридична особа;

заявка — сукупність документів, необхідних для реєстрації топографії ІМС та видачі свідоцтва;

заявник — особа, яка подала заявку на реєстрацію топографії ІМС:

дата першого використання топографії ІМС — дата, коли використання топографії ІМС стало відомим у галузі мікроелектроніки;

роботодавець — особа, яка найняла працівника за трудовим договором (контрактом).

Стаття 2. Компетенція Відомства у сфері охорони прав на топографії ІМС.

Відомство забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на топографії ІМС, приймає до розгляду заявки на реєстрацію топографій ІМС, проводить їх експертизу та державну реєстрацію топографій ІМС, публікує офіційні відомості, видає свідоцтва, надає у визначеному ним порядку будь-якій особі послуги стосовно інформації і документації, а також виконує інші функції згідно з цим Законом та Положенням про Відомство, яке затверджується згідно з чинним законодавством.

Стаття 3. Права іноземців та осіб без громадянства

1. Іноземці та особи без громадянства мають такі ж права, як і передбачені цим Законом права громадян України, за винятком тих, що встановлені міжнародними договорами України.

2. Іноземці та особи без громадянства, що проживають чи мають постійне місцезнаходження поза межами України. у відносинах з Відомством реалізують свої права через представників у справах інтелектуальної власності.

Розділ II

НАДАННЯ ПРАВ НА ТОПОГРАФІЮ ІМС

Стаття 4. Умови надання правової охорони на топографію ІМС

1. Держава здійснює правову охорону топографії ІМС шляхом її реєстрації у Відомстві.

Особливості охорони прав на топографії ІМС. віднесені до державної таємниці, визначаються окремим законодавством,

2. Цим Законом не охороняються права на ідеї. способи, системи, технології або закодовану інформацію, які можуть бути втілені в топографію ІМС.

3. Виключне право на використання топографії ІМС засвідчується свідоцтвом, яке підтверджує реєстрацію топографії ІМС. Свідоцтво діє десять років від дати подання заявки до Відомства або від дати першого використання топографії ІМС за умови, що від цієї дати до дати подачі заявки до Відомства пройшло не більше ніж два роки.

Дія реєстрації припиняється достроково в разі визнання такої реєстрації недійсною відповідно до статті 20 цього Закону За реєстрацію топографії ІМС та видачу свідоцтва сплачується збір.

4. Обсяг прав на топографію ІМС визначається зображенням топографії ІМС на матеріальному носії.

Стаття 5. Умови охороноздатності топографії ІМС

1. Топографія ІМС відповідає умовам охороноздатності, якщо вона є оригінальною.

2. Топографія ІМС визнається оригінальною, якщо вона не

створена шляхом прямого відтворення (копіювання) іншої топографії ІМС, має відмінності, що надають їй нові властивості, і не була відомою у галузі мікроелектроніки до дати подання заявки до Відомства або до дати її першого використання.

Топографія ІМС визнається оригінальною доти. доки не доведено протилежне.

3. Топографія, яка містить елементи, відомі в галузі мікроелектроніки на дату подання заявки до Відомства або на дату першого використання топографії ІМС, може бути визнана оригінальною тільки в тому разі. якщо сукупність таких елементів у цілому відповідає вимогам пункту 2 цієї статті.

4. На визнання топографії ІМС оригінальною не впливає розкриття інформації про неї автором або особою, яка одержала від автора прямо чи опосередковано таку інформацію. якщо строк від дати розкриття інформації до дати подання дії Відомства заявки на реєстрацію цієї топографії ІМС' не перевищує двох років. При цьому обов'язок доведення обставин розкриття інформації, достовірності дати розкриття інформації та першого використання топографії ІМС покладається на заінтересовану особу.

5. Не може бути визнана оригінальною та топографія ІМС, заявка на реєстрацію якої подана до Відомства пізніше ніж через два роки від дати її першого використання.

Розділ III

ПРАВО НА РЕЄСТРАЦІЮ ТОПОГРАФІЇ ІМС

Стаття 6. Право автора

1. Право на реєстрацію топографії ІМС має автор або його правонаступник.

3. Автори, які спільно створили топографію ІМС, мають однакові права на реєстрацію топографії ІМС, якщо інше не передбачено угодою між ними.

3. Автору топографії ІМС належить право авторства, яке є невідчужуваним особистим правом і охороняється безстрокове.

Особам, які при створенні топографії ІМС надавали авторові лише технічну, організаційну чи матеріальну допомогу або сприяли оформленню матеріалів для одержання правового захисту, але не внесли особистого творчого вкладу у створення топографії ІМС, право авторства не належить.

Стаття 7. Право роботодавця

1. Право на реєстрацію топографії ІМС і усі права, що з цієї реєстрації випливають, має роботодавець автора топографії ІМС або його правонаступник, якщо топографію ІМС створено у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи за спеціальним дорученням роботодавця за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачено інше.

2. Автор топографії ІМС, створеної у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи за спеціальним дорученням роботодавця. зобов'язаний подати роботодавцю письмове повідомлення про створену ним топографію ІМС разом з матеріалами, що відображають топографію ІМС досить ясно і повно.

Якщо роботодавець чи його правонаступник протягом чотирьох місяців від дати одержання цього повідомлення не подасть заявки до Відомства чи не прийме рішення про збереження топографії як конфіденційної інформації, про що він зобов'язаний повідомити письмово автора, то право на реєстрацію топографії переходить до автора.

3. У разі, коли роботодавець використав своє право на реєстрацію топографії ІМС чи на збереження її як конфіденційної інформації, автор має право на винагороду відповідно до економічної цінності топографії та іншої вигоди, яку одержав чи міг би одержати роботодавець чи його правонаступник.

Винагорода авторові виплачується у розмірі та на умовах, що визначаються письмовою угодою між автором і роботодавцем. яка укладається не пізніше чотирьох місяців від дати одержання роботодавцем повідомлення.

Спори щодо умов одержання автором від роботодавця винагороди та її розміру розв'язуються v судовому порядку.

Стаття 8. Право першого заявника

Якщо до Відомства надійшло дві чи більше заявок на одну і ту ж топографію ІМС від різних заявників, то право на реєстрацію топографії належить тому заявнику, заявка якого має більш ранню дату подання до Відомства або, якщо заявлено дату першого використання топографії ІМС, то більш ранню дату першого використання, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або не відхилена.

Розділ IV

ПОРЯДОК РЕЄСТРАЦІЇ ТОПОГРАФІЇ ІМС

Стаття 9. Заявка на реєстрацію топографії ІМС

1. Особа, яка бажає зареєструвати топографію ІМС і має на це право, подає до Відомства заявку на реєстрацію. Заявка на реєстрацію топографії ІМС може бути подана двома і більше особами.

2. За дорученням заявника заявку на реєстрацію може бути подано через представника у справах інтелектуальної власності або іншу довірену особу. Довіреною особою заявника не може бути працівник Відомства і його експертного органу.

3. Заявка на реєстрацію топографії ІМС повинна задовольняти вимогу єдності — стосуватися тільки однієї топографії ІМС.

4. Заявка на реєстрацію складається українською мовою і повинна містити:

заяву про реєстрацію топографії ІМС;

матеріали, що ідентифікують топографію ІМС.

5. З метою ідентифікації топографії ІМС, яка не використовувалася до дати подання заявки, Відомству подаються в одному примірнику матеріали, що дають вичерпну інформацію щодо топографії.

6. З метою ідентифікації топографії ІМС, яка використовувалася до дати подання заявки. Відомству разом із заявкою подаються зразки ІМС, що включають дану топографію, в такому вигляді, в якому її введено в обіг. У цьому разі заява повинна містити також відомості про дату, коли топографію ІМС вперше було використано, а матеріали — основні технічні характеристики зразка ІМС.

7. Якщо подані матеріали, що ідентифікують топографію ІМС, містять інформацію про будь-який шар топографії ІМС або його частину, яка, на думку заявника, є конфіденційною, то даний шар у цілому або відповідну його частину може бути вилучено і включено до складу матеріалів, що ідентифікують топографію ІМС, в закодованій формі.

8. Подані заявником матеріали, що ідентифікують топографію ІМС, і зразки ІМС, що включають дану топографію, зберігаються Відомством шість років після закінчення дії реєстрації. По закінченні цього терміну ідентифікаційні матеріали та зразки ІМС повертаються власнику права на його вимогу, а за відсутності такої вимоги — знищуються.

9. У заяві про реєстрацію топографії ІМС необхідно вказати заявника (заявників) та його (їх) адресу, а також автора (авторів).

Якщо заявників два і більше, то у заяві може бути зазначено, на адресу котрого з них належить надіслати свідоцтво.

Автор має право вимагати, щоб його не згадували як автора в публікації Відомства.

10. Інші вимоги до документів заявки визначаються Відомством.

11. Документ про сплату збору за реєстрацію топографії ІМС повинен надійти до Відомства разом із заявкою на реєстрацію топографії ІМС або протягом двох місяців від дати подання заявки.

Стаття 10. Дата подання заявки на реєстрацію топографії ІМС.

1. Датою подання заявки на реєстрацію топографії ІМС є дата одержання Відомством правильно оформленої заявки.

2. Заявка вважається оформленою правильно, якщо вона відповідає вимогам пунктів 4-6 статті 9 цього Закону. Якщо заявка не відповідає цим вимогам, то Відомство повідомляє про це заявника.

Для внесення змін до матеріалів заявки надається три місяці від дати одержання заявником повідомлення Відомства. Якщо у цей строк невідповідність буде усунуто, то датою подання заявки визначається дата одержання Відомством виправлених матеріалів. В іншому разі заявка вважається неподаною, про що заявнику надсилається повідомлення.

Стаття 11. Експертиза заявки на реєстрацію топографії ІМС.

1. Експертиза заявки на реєстрацію топографії ІМС проводиться Відомством відповідно до цього Закону і встановлених на його основі правил.

2. Після встановлення дати подання заявки та за наявності документа про сплату збору за реєстрацію топографії ІМС Відомство в тримісячний строк проводить експертизу заявки за формальними ознаками, під час якої:

визначається належність об'єкта, що заявляється, до об'єктів, зазначених у пункті 2 статті 4 цього Закону;

заявка перевіряється на відповідність вимогам статті 9 цього Закону;

документ про сплату збору за реєстрацією топографії ІМС перевіряється на відповідність установленим вимогам.

Якщо в результаті експертизи за формальними ознаками встановлено, що:

об'єкт, який заявляється, не належить до об'єктів, зазначених у пункті 2 статті 4 цього Закону;

заявка відповідає вимогам статті 9 цього Закону;

документ про сплату збору за реєстрацію топографії ІМС відповідає встановленим вимогам, то Відомство приймає рішення про реєстрацію заявленої топографії ІМС і повідомляє про це заявника.

3. Якщо заявка не відповідає вимогам статті 9 цього Закону або документ про сплату збору — встановленим вимогам, то Відомство повідомляє про це заявника.

Для внесення змін до матеріалів заявки надається три місяці від дати відправлення заявнику повідомлення Відомства. Якщо за цей строк не будуть усунуті невідповідності і заявник не подасть мотивованого клопотання про його продовження, Відомство надсилає заявнику рішення про відмову в реєстрації.

У разі вчасного одержання Відомством виправлених (змінених) матеріалів строк проведення експертизи заявки за формальними ознаками продовжується на три місяці від дати одержання Відомством цих матеріалів.

4. Якщо під час проведення експертизи заявки за формальними ознаками буде встановлено, що заявлений об'єкт не належить до об'єктів, що охороняються. Відомство повідомляє про це заявника, заявка при цьому вважається відхиленою.

5. При відмові в реєстрації топографії ІМС (відхиленні заявки) надані заявником Відомству матеріали, що ідентифікують топографію ІМС, і зразки ІМС, що включають дану топографію, Відомство зберігає протягом року від дати винесення рішення про відмову в реєстрації. Після цього строку Відомство на вимогу заявника повертає йому ці матеріали, а при відсутності такої вимоги — знищує їх.

6. У разі перегляду умов угоди щодо складу авторів Відомство за спільним клопотанням осіб, зазначених у заявці як автори, а також осіб, які фактично є авторами даної топографії, але в заявці авторами не зазначені, вносить зміни до відповідних документів у порядку, що встановлюється Відомством.

7. Експертиза заявки на реєстрацію топографії ІМС по суті полягає у перевірці відповідності цієї топографії ІМС умовам охороноздатності згідно зі статтею 5 цього Закону і проводиться на вимогу Апеляційної палати чи суду після подання будь-якою особою до Апеляційної палати чи до суду згідно зі статтею 20 цього Закону заперечення проти реєстрації топографії ІМС.

Особа, заінтересована у проведенні експертизи заявки по суті з метою визнання реєстрації недійсною, направляє Відомству заяву та документ про сплату збору за проведення експертизи по суті.

Стаття 12. Реєстрація топографії ІМС

Після прийняття рішення про реєстрацію заявленої топографії ІМС Відомство вносить відповідний запис до Реєстру.

Реєстрація топографії ІМС здійснюється під відповідальність заявника за її охороноздатність.

Стаття 13. Публікація відомостей про реєстрацію

1. Про реєстрацію топографії ІМС Відомство публікує відомості у офіційному бюлетені Відомства.

2. Після опублікування офіційних відомостей про зареєстровану топографію ІМС будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки у порядку, що визначається Відомством.

3. У разі виявлення в опублікованих відомостях очевидних помилок заявник має право звернутися до Відомства з клопотанням про їх виправлення.

Стаття 14. Видача свідоцтва

1. Відомство видає заявнику свідоцтво у місячний строк після реєстрації топографії ІМС.

Якщо заявка подана кількома заявниками, їм видається одне свідоцтво і надсилається тому заявникові, адреса якого з цією метою зазначена у заяві, а при відсутності такого зазначення — першому заявникові за списком вказаних у заяві заявників.

2. Форма свідоцтва і зміст зазначених у ньому відомостей визначаються Відомством. Текст у свідоцтві наводиться українською мовою.

3. До виданого свідоцтва на вимогу його власника Відомство вносить виправлення очевидних помилок та публікує офіційні відомості про такі виправлення.

Стаття 15. Оскарження рішення стосовно заявки

Заявник може оскаржити будь-яке рішення Відомства стосовно заявки до Апеляційної палати протягом трьох місяців від дати одержання рішення Відомства. Оскарження заявником рішення Відомства має бути розглянуто Апеляційною палатою протягом чотирьох місяців від дати його надходження.

Рішення Апеляційної палати заявник може оскаржити у судовому порядку протягом шести місяців від дати одержання рішення.

Оскарження рішення Відомства після трьох місяців від дати його одержання може бути здійснене тільки в судовому порядку.

Розділ V

ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ, ЩО ВИПЛИВАЮТЬ
З РЕЄСТРАЦІЇ ТОПОГРАФІЇ ІМС

Стаття 16. Права, що випливають з реєстрації топографії ІМС

1. Права, що випливають із реєстрації топографи ІМС, діють від дати внесення відомостей про топографію ІМС до Реєстру.

2. Реєстрація топографії ІМС надає власнику зареєстрованої топографії ІМС виключне право використовувати топографію ІМС на свій розсуд, якщо таке використання не порушує прав інших власників зареєстрованих топографій ІМС.

3. Реєстрація надає власнику зареєстрованої топографії ІМС право:

забороняти іншим особам використовувати топографію ІМС без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з статтею 17 цього Закону порушенням прав власника зареєстрованої топографії ІМС;

передавати на підставі договору право власності на топографію ІМС будь-якій особі, яка стає правонаступником власника зареєстрованої топографії ІМС;

видавати будь-якій особі дозвіл (ліцензію) на використання

зареєстрованої топографії ІМС на підставі ліцензійного договору.

Під використанням топографії ІМС слід розуміти:

копіювання топографії ІМС;

виготовлення ІМС із застосуванням даної топографії;

виготовлення будь-яких виробів, що містять такі ІМС;

ввезення таких ІМС та виробів, що їх містять, на митну територію України;

пропонування для продажу, продаж, зберігання в зазначених цілях та інше введення в обіг ІМС, виготовленої із застосуванням даної топографії, та будь-яких виробів, що містять такі ІМС.

ІМС визнається виготовленою із застосуванням зареєстрованої топографії, якщо при цьому використано всі елементи, які визначають топографію ІМС оригінальною.

4. Взаємовідносини під час використання зареєстрованої топографії ІМС, свідоцтво на яку належить кільком особам, визначаються угодою між ними.

5. Договір про передачу права власності на зареєстровану топографію ІМС і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони складені у письмовій формі і підписані сторонами. Зазначені договори набирають чинності стосовно будь-якої іншої особи лише після їх реєстрації у Відомстві.

6. Права, що випливають із реєстрації топографії ІМС, не зачіпають будь-які інші особисті майнові чи немайнові права автора топографії ІМС.

7. Власник прав на зареєстровану топографію ІМС або його правонаступник має право сповіщати про реєстрацію топографії ІМС шляхом позначення топографії або виробів, що містять таку топографію, виділеною літерою «Т» із зазначенням дати початку строку дії виключного права на використання топографії ІМС та інформації, яка надає можливість ідентифікувати власника прав.

Стаття 17. Дії, які не визнаються порушенням прав на зареєстровану топографію ІМС

1. Не визнається порушенням прав, що надаються реєстрацією топографії ІМС, використання зареєстрованої топографії ІМС:

у конструкції чи в процесі експлуатації транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково знаходиться у водах, повітряному просторі чи на території України, за умови, що зареєстрована топографія ІМС використовується лише для потреб зазначеного засобу;

без комерційної мети;

з науковою метою або в порядку експерименту;

за надзвичайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемія, епізоотія тощо).

2. Не визнається порушенням прав, що надаються реєстрацією топографії ІМС, ввезення на митну територію України, пропонування для продажу, продаж, зберігання в зазначених цілях або інше введення в обіг ІМС, виготовлених із застосуванням зареєстрованої топографії, і будь-яких виробів, що містять такі ІМС, якщо вони придбані законним шляхом.

ІМС із зареєстрованою топографією та вироби, що містять такі ІМС, вважаються придбаними будь-якою особою законним шляхом, якщо вони після виготовлення були введені в обіг власником прав на дану зареєстровану топографію ІМС чи за його дозволом.

3. Не визнається порушенням прав, що надаються реєстрацією топографії ІМС, використання ІМС будь-якою особою, що придбала ІМС і при цьому не знала і не могла знати, що ця ІМС або виріб, що її містить, були виготовлені і введені в обіг з порушенням прав, що надаються реєстрацією топографії ІМС. Проте після одержання відповідного повідомлення від власника прав зазначена особа повинна припинити використання ІМС або виплатити йому компенсацію, розмір якої встановлюється за згодою сторін. Спори щодо компенсації та порядку її виплати розв'язуються у судовому порядку.

4. Будь-яка особа, яка добросовісно використовувала топографію ІМС до дати подання заявником до Відомства заявки на реєстрацію топографії ІМС чи здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, зберігає право попереднього користування цією топографією ІМС.

Право попереднього користування може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом з підприємством чи діловою практикою або тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано заявлену топографію ІМС чи здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання.

Стаття 18. Обов'язки власника прав на зареєстровану топографію ІМС

1. Власник прав на зареєстровану топографію ІМС повинен добросовісно користуватися виключним правом, що надається реєстрацією.

2. Якщо зареєстрована топографія ІМС не використовується в Україні протягом трьох років від дати публікації офіційних відомостей про реєстрацію або від дати, коли використання топографії ІМС було припинено, то будь-яка особа, яка має бажання і виявляє готовність використовувати топографію ІМС, у разі відмови власника прав на зареєстровану топографію і ІМС від укладення ліцензійного договору, може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання зареєстрованої топографії ІМС.

3. Якщо власник прав на зареєстровану топографію ІМС не доведе, що факт невикористання зареєстрованої топографії ІМС зумовлений поважними причинами, суд може винести рішення про надання дозволу заінтересованій особі на використання зареєстрованої топографії ІМС з визначенням обсягу її використання, строку дії дозволу, розміру та порядку виплати винагороди власнику прав.

Стаття 19. Використання зареєстрованої топографії ІМС без дозволу власника прав на неї

1. Виходячи із суспільних інтересів та інтересів національної безпеки, Кабінет Міністрів України може дозволити використання зареєстрованої топографії ІМС без згоди її власника, але з виплатою йому відповідної компенсації.

2. Спори щодо умов надання дозволу і виплати компенсації та її розміру розв'язуються у судовому порядку.

Розділ VI

ВИЗНАННЯ РЕЄСТРАЦІЇ ТОПОГРАФІЇ ІМС НЕДІЙСНОЮ

Стаття 20. Визнання реєстрації топографії ІМС недійсною

1. Реєстрація топографії ІМС може бути визнана недійсною у разі:

невідповідності зареєстрованої топографії ІМС умовам охороноздатності, визначеним статтею 5 цього Закону;

порушення вимог пункту 2 статті 24 цього Закону.

2. Будь-яка особа протягом шести місяців від дати публікації офіційних відомостей про реєстрацію може подати до Апеляційної палати заперечення проти такої реєстрації.

3. За подання до Апеляційної палати заперечення проти реєстрації топографії ІМС сплачується збір, документ про сплату збору подається разом із запереченням.

4. Заперечення розглядається Апеляційною палатою протягом шести місяців від дати його надходження. Власник прав на зареєстровану топографію ІМС повинен бути ознайомлений із запереченням. Апеляційна палата розглядає заперечення в межах мотивів, викладених у ньому. Особа, яка подала заперечення, а також власник прав на зареєстровану топографію ІМС можуть брати участь у його розгляді.

5. Рішення Апеляційної палати може бути оскаржено у судовому порядку.

6. Якщо заперечення проти реєстрації топографії ІМС не надійшло до Апеляційної палати у встановлений строк, то реєстрація може бути визнана недійсною тільки у судовому порядку.

7. При розгляді заперечення проти реєстрації Апеляційною палатою чи судом може бути винесено рішення про необхідність проведення експертизи заявки на реєстрацію топографії ІМС по суті, про що надсилається повідомлення особі, яка заперечує проти реєстрації.

8. Продовження розгляду в Апеляційній палаті чи у суді відбувається після надходження до Апеляційної палати чи суду результатів експертизи по суті, проведеної Відомством на замовлення зазначеної особи.

9. Реєстрація, визнана недійсною, вважається такою, що не набрала чинності, від дати реєстрації топографії ІМС.

Розділ VII

ЗАХИСТ ПРАВ

Стаття 21. Порушення прав власника зареєстрованої топографії ІМС

1. Порушенням прав власника зареєстрованої топографії ІМС, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України, вважається будь-яке посягання на його права, передбачені статтею 16 цього Закону.

На вимогу власника прав на зареєстровану топографію ІМС таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику прав заподіяні збитки. Спори між власником прав на топографію ІМС і порушником цих прав щодо розміру компенсації та порядку її виплати розв'язуються у судовому порядку.

2. Вимагати поновлення порушених прав власника зареєстрованої топографії ІМС може також особа, яка придбала ліцензію, якщо інше не передбачено ліцензійним договором.

3. Суд може винести рішення про знищення або відчуження всіх ІМС, щодо яких встановлено, що вони виготовлені з порушенням прав на зареєстровану топографію ІМС. Це стосується також фотошаблонів шарів топографії, технічної документації, іншої інформації на матеріальному носії та засобів, необхідних для виготовлення саме цієї ІМС.

4. Особи, які мають право на зареєстровану топографію ІМС, можуть вимагати:

відшкодування збитків, заподіяних їм внаслідок такого порушення, включаючи втрачену вигоду та моральну шкоду;

вилучення та спрямування на їх користь прибутків порушника, одержаних ним у результаті такого порушення, замість відшкодування збитків;

виплати компенсації, яка визначається судом, замість відшкодування збитків чи стягнення прибутків;

знищення або відчуження всіх ІМС, виготовлених з порушенням прав на зареєстровану топографію ІМС, а також фотошаблонів шарів топографії, технічної документації, іншої інформації на матеріальному носії щодо цієї топографії та засобів, необхідних для виготовлення саме цієї ІМС.

5. Крім відшкодування збитків і стягнення прибутків, за порушення прав, що надаються реєстрацією, суд накладає штраф у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів спрямовується до відповідних бюджетів у встановленому законодавством порядку.

Стаття 22. Спори, що розв'язуються у судовому порядку

1. Спори щодо застосування цього Закону розв'язуються судами у порядку, встановленому законодавством України.

2. Суд відповідно до його компетенції розглядає спори про:

авторство на топографію ІМС;

встановлення власника прав на зареєстровану топографію ІМС;

порушення майнових прав власника свідоцтва на зареєстровану топографію ІМС;

укладання та виконання ліцензійних договорів;

винагороду автору;

компенсації.

Суд розглядає також інші спори, пов'язані з охороною прав, що надаються цим Законом.

Розділ VIII

ЗАКЛЮЧНІ (ПРИКІНЦЕВІ) ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 23. Збори

За реєстрацію топографії ІМС і видачу свідоцтва, за подання до Апеляційної палати заперечення проти реєстрації топографії ІМС, а також за проведення експертизи заявки по суті сплачується збір.

Розмір і порядок сплати зборів визначаються Кабінетом Міністрів України. Кошти, одержані від зборів та за надані послуги, використовуються Відомством для розвитку державної системи охорони промислової власності. Відомство щорічно публікує звіт про витрачання зазначених коштів.

Стаття 24. Охорона прав на топографію ІМС в іноземних державах

1. Автор топографії ІМС чи його правонаступник, роботодавець автора чи його правонаступник мають право на реєстрацію топографії ІМС в іноземних державах. Охорона в іноземних державах прав на розроблені в Україні топографії ІМС здійснюється відповідно до міжнародних договорів України та законодавства іноземних держав.

2. До подання заявки на одержання охорони прав на топографію ІМС в орган іноземної держави, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, заявник зобов'язаний подати заявку до Відомства і повідомити його про наміри здійснити таку охорону.

3. Витрати, пов'язані з одержанням охорони прав на топографію ІМС в іноземних державах, несе заявник чи за його згодою інша особа.

Стаття 25. Державне стимулювання створення та використання топографій ІМС

Держава стимулює створення і використання топографій ІМС, встановлює авторам і особам, які їх використовують, пільгові умови оподаткування та кредитування, надає інші пільги відповідно до законодавства України.

Стаття 26. Введення в дію цього Закону

Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України Л. КУЧМА

м. Київ 5 листопада 1997 року

__________

*) Прим.

У разі відсутності такої угоди кожний власник прав на зареєстровану топографію ІМС може використовувати й на свій розсуд, але жоден з них не має права давати дозвіл (ліцензію) на використання зареєстрованої топографії ІМС та передавати право власності на зареєстровану топографію ІМС будь-якій іншій особі без згоди решти власників.


зміст

на початок